Поради батькам

Церебральний параліч Історія Даринки

Даринка народилася на 11 тижнів раніше та важила лише 1 кг 200 гр. Лікарі були здивовані, що попри це, вона сильна і рухлива дівчинка. Однак, коли Даринці виповнилося кілька днів, вона перестала дихати і лікарі мали застосувати апарат штучного дихання. Через 24 години вона змогла дихати самостійно. Лікарі зробили чимало тестів, аби дізнатися чому це сталося, одначе їхні зусилля були марними. Решта часу перебування Даринки в лікарні минула спокійно і за два місяці її виписали додому. Всі вважали, що все буде добре.

Вдома мати Даринки помітила, що дівчинка дуже погано п’є з пляшечки. Кілька місяців потому мати знов звернула увагу на окремі вияви поведінки Даринки, яких вона не помічала у її старшого брата. У шість місяців Даринка не могла тримати голівку прямо. Вона багато плакала і могла зайтися від плачу. Під час чергового обстеження Даринки у шість місяців, лікар та мати були схвильовані тим, що побачили. Лікар запропонував матері ретельніше оглянути дівчинку у фахівців та проконсультуватися щодо її розвитку. Мати звернулася до спеціалістів, які нарешті дали визначення усьому, що відбувалося з дитиною – церебральний параліч.

Визначення

Церебральний параліч – стан, спричинений ушкодженням ділянок мозку, які контролюють здатність використовувати м’язи тіла, внаслідок шкідливого впливу на мозок (нестача кисню, ушкодження тканин головного мозку, інфекції, крововиливи, хімічні та метаболічні порушення). Такі ушкодження трапляються до пологів, під час пологів, а у випадку Даринки, – одразу після пологів. Церебральний параліч, який класифікують за типами м’язових розладів, може бути слабким, середнім та сильним. Слабкий – дитина незграбна; середній – шкутильгає (дитині можуть знадобитися спеціальні пристрої для пересування або милиці); сильний – може позначитися на загальному фізичному стані дитини. Дитина, яка страждає на середній або сильний церебральний параліч, може потребувати пересувного крісла або спеціального обладнання. Інколи, діти, які страждають на церебральний параліч, можуть мати проблеми у навчанні, порушення слуху та зору (сенсорні порушення), або порушення розумового розвитку. Звичайно, чим значніші ушкодження мозку, тим сильніші прояви церебрального паралічу. Проте церебральний параліч не прогресує з часом.

Церебральний параліч спричинює порушення рухової сфери. Передбачено, що дітям із церебральним паралічем мають завчасно надаватися превентивні послуги, спеціальна освіта та супутні послуги.

Симптоми

Існують три основні типи церебрального паралічу:

  • Спастичний – коли тонус м’язів підвищений. Рухи незграбні, особливо ніг, рук та /або спини. Діти, які страждають на цю форму церебрального паралічу, переставляють ноги незграбно, під час ходьби вони вивертають ступні, або шкутильгають. Це найпоширеніша форма.
  • Атетоїдний (дискінетичний) – може бути уражена вся рухова сфера. Зазвичай, за такої форми церебрального паралічу спостерігаються повільні, погано контрольовані рухи тіла, низький м’язовий тонус. Все це ускладнює можливості людини сидіти прямо і ходити.
  • Змішаний – комбінація двох вищеописаних симптомів. Дитини, яка страждає на змішану форму церебрального паралічу, має одночасно підвищений та знижений тонус м’язові. Одні м’язи дуже напружені, а інші – дуже розслаблені, це спричинює незграбні, мимовільні рухи.

Для детального опису видів церебрального паралічу використовують наступні поняття:

  • Диплегія – означає, що уражені лише ноги.
  • Геміплегія – означає, що уражена лише одна половина тіла (наприклад, права рука і права нога).
  • Квадріплегія – означає, що уражені обидві руки та ноги, іноді лицеві м’язи та корпус.

Лікування

Внаслідок раннього і постійного лікуванням симптоми церебрального паралічу можна зменшити. Багатьох дітей завдяки постійним тренуванням можна навчити достатньою мірою володіти своїм тілом. Наприклад, одне немовлятко, якому церебральний параліч не давав змоги повзати, просто котилося, щоб дістатися з одного місця до іншого.

Діти до трьох років можуть отримати багато користі від послуг, наданих завчасно. Раннє втручання – система послуг для підтримки немовлят і дітей молодшого віку з особливими потребами та їхніх сімей. Для старших дітей спеціальне навчання та послуги доступні у школах, де кожна дитина отримує допомогу.

Зазвичай, діти, які страждають не церебральний параліч, можуть потребувати різних видів допомоги. Це:

  • Фізична терапія допомагає дитині розвивати м’язи. Завдяки фізичній терапії дитина може навчитися краще ходити, сидіти та утримувати рівновагу.
  • Окупаційна терапія допомагає дитині розвивати моторні функції, такі як одягатися, їсти, писати та виконувати повсякденні дії.
  • Логопедичні послуги допомагають дитині розвивати комунікаційні навички. Дитина може працювати над порушеною вимовою (пов’язаною зі слабкими м’язами язика та гортані).

Дитині може знадобитися різноманітне спеціальне обладнання. Наприклад, милиці можуть допомогти дитині під час пересування. Шини можуть допомогти дитині краще контролювати рухи рук. Існує також багато терапевтичного обладнання та адаптованих іграшок, щоб допомогти дитині розвивати свої м’язи під час ігор. Плавання або верхова їзда можуть допомогти зміцнити слабкі м’язи та розслабити інші.

Нові методи лікування розробляються постійно. Інколи хірургічне втручання, ін’єкції або інші медикаменти можуть зменшити наслідки церебрального паралічу, проте, не існує засобу для цілковитого одужання.

Навчання

Хвора на церебральний параліч дитина може мати чимало проблем у школі, тому їй потрібна індивідуальна допомога. Законом про спеціальну освіту передбачене надання навчальних послуг дітям з особливими потребами.

Для дітей до трьох років послуги можуть надаватися через систему раннього втручання. Фахівці працюють з батьками дитини над розробкою плану надання індивідуальних послуг родині. Цей план описує особливі потреби дитини, а також послуги, які має отримати малюк для задоволення цих потреб. План також визначає особливості родини, таким чином батьки та інші члени сім’ї знають, як допомогти малюкові, який страждає на церебральний параліч.

Для дітей шкільного віку, включаючи молодший шкільний вік, спеціальне навчання та супутні послуги надаються через шкільну систему. Персонал школи працює з батьками дитини над розробкою індивідуального навчального плану. Цей план схожий на попередній, що описує унікальні потреби дитини та послуги, які вона має отримати для задоволення цих потреб. Спеціальне навчання та послуги, що можуть охоплювати фізичну терапію, окупаційну терапію та логопедичну допомогу.

На додаток до терапевтичних послуг та спеціального обладнання дітям, які страждають на церебральний параліч, може знадобитися допоміжна техніка. Зокрема:

  • Комунікаційні пристрої (від найпростіших до найскладніших). Комунікаційні дошки, наприклад, з малюнками, символами, буквами або словами. Дитина може спілкуватися вказуючи пальцем або очима на малюнки, символи. Існують і більш складні комунікаційні пристрої, в яких використовуються голосові синтезатори, що допомагають дитині „розмовляти” з іншими.
  • Комп’ютерні технології (від електронних іграшок зі спеціальними кнопками до складних комп’ютерних програм, які працюють від простих адаптованих клавіш).

Здатність мозку після ушкодження знаходити нові шляхи для праці вражають. Проте батькам складно уявити майбутнє своєї дитини. Якісна терапія та догляд можуть допомогти, але найважливішим за лікування є любов і підтримка дитини батьками та друзями. Завдяки правильній комбінації підтримки, використання обладнання, додаткового часу та пристосування, всі діти, які страждають на церебральний параліч, можуть бути успішними учнями та мати повноцінне життя.

Дізнайтесь якомога більше про церебральний параліч. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

  • Любіть вашу дитину та грайтеся з нею, виховуйте вашого сина або доньку так, нібито вони звичайні діти. Подорожуйте з вашою дитиною, читайте разом, отримуйте задоволення.
  • Дізнайтеся у фахівців та інших батьків, яким чином задовольняти особливі потреби вашої дитини. Але не намагайтеся перетворити ваше життя на чергування різних видів терапії.
  • Зверніться по допомогу до родини та друзів. Догляд за дитиною, яка страждає на церебральний параліч –тяжка праця. Навчіть інших, що і як треба робити з дитиною, і покладайтеся на них. Раціонально використовуйте всі можливості, коли випадає нагода перепочити.
  • Шукайте інформацію про нові засоби лікування та технології, які можуть допомогти. Нові підходи з’являються постійно і вони можуть кардинально змінити якість життя вашої дитини. Проте, будьте обачними.
  • Дізнайтеся більше про допоміжні технології, які можуть допомогти вашій дитині. Це можуть бути прості комунікаційні дошки, аби ваша дитина могла краще висловитися з приводу своїх потреб і бажань, або складний комп’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням.
  • Запасіться терпінням, сподівайтеся на краще. Ваша дитина, як кожна дитина, має попереду ціле життя та можливості рости і навчатися.
  • Взаємодійте з фахівцями під час раннього втручання або у вашій школі над розробкою відповідних планів, що відображають потреби дитини та враховують її здібності. Переконайтеся, що планом передбачені супутні послуги, такі як логопедична корекція, фізична терапія або окупаційна терапія (якщо ваша дитина їх потребує). Не забудьте також про допоміжні технології!

Поради вчителям

  • Дізнайтесь більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу, та інформаційні джерела.
  • Інколи вигляд хворого на церебральний параліч справляє враження, що дитина не здатна навчатися як інші діти. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.
  • Дізнайтеся про стратегії, що використовують інші вчителі для учнів з особливими вадами. Довідайтеся про різні стилі навчання. Завдяки цьому ви зможете використати найкращі підходи для конкретної дитини, з огляду на її індивідуальні та фізичних можливості.
  • Шукайте нове. Запитуйте себе (та інших): „Як я можу адаптувати цей урок для дитини, щоб матеріал засвоювався максимально активно?”
  • Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити для вашого учня незалежним.
  • Пам’ятайте: батьки також є експертами. Розмовляйте з батьками учня відверто. Вони вам можуть чимало розповісти про свою дитину, про її особливі потреби та здібності.
  • Щоб робота команди стосовно задоволення потреб дитини із церебральним паралічем була успішною, потрібна взаємодія професіоналів з різних галузей. Команда має об’єднати знання своїх членів задля планування, впровадження та координації послуг для дитини.

Рекомендації для батьків та учителів, які виховують учнів з вадами опорно-рухового апарату (ДЦП)

Кінезіологічні вправи, які сприяють роз­витку міжпівкульної взає­модії

(длядітей з вадами верхніх кінцівок)

1. Кільце. Усі пальчики по черзі з'єднуються з великим пальцем, утворюючи кільце. Вправа спочатку виконується повільно, а після того, як дити­на вивчила її темп, приско­рюється. Спочатку вправа ви­конується кожною рукою ок­ремо, потім разом—двома ру­ками.

2. Кулак — ребро — ку­лак. Положення рук—на по­верхні столу. Спочатку впра­ва виконується однією ру­кою, потім — іншою, коли дитина буде добре виконува­ти просту вправу,—її усклад­нюють, виконуючи двома ру­ками одночасно. Перша час­тина виконується так: долоня на поверхні столу. На коман­ду: «кулак» дитина стискає її в кулак, на команду «долоня» дитина випростує руку, потім команда «кулак» повто­рюється.

3. «Лезгінка». Ліву руку стисніть у кулак, великий па­лець відведіть убік, розверніть кулак пальцями до себе. Пра­вою рукою прямою долонею в горизонтальному положенні доторкнутись до мізинця лівої. Після цього одночасно змініть положення рук.

Уражена рука важко піддається дитині підчас вико­нання третьої вправи, тому багато часу потрібно приділи­ти запам'ятовуванню ходу вправи та варто слідкувати за станом дитини.

Вправи для тренування пам'яті:

Вправа 1. Дитині пропонують за­пам'ятати другі слова з пари, наприклад,

Кішка—молоко

Стіл—хліб

Тісто — мука

Чашка—спрага

Щітка—зуби

З кожним заняттям кількість пар збільшується.

Вправа 2. Для цієї вправи слід дібрати 10 однакових за фак­турою дрібних іграшок (мож­на використовувати м'які, а для дітей старшого віку — з «Кіндер-сюрпризів»).

Дитині дають усі іграшки на декілька хвилин роздиви­тися, дозволяють погратися, через 2 хвилини одну іграшку замінюють так, щоб дитина не бачила, і просять її назвати.

Вправа 3. «Магазин».

Дитині пропонують «схо­дити» в магазин і купити 2—З предмети (назви предметів, які потрібно купити, зазда­легідь пишуть на картках по одній назві на картку), згодом кількість предметів-назв по­купок збільшується.

Вправа 4. «Запам'ятай товариша».

Діти стають по двоє облич­чям один до одного, їм пропо­нується розглянути товариша протягом 2—3 хвилин, потім діти повертаються один до од­ного спиною і по черзі опису­ють те, що запам'ятали.

Вправа 5. Для виконання цього завдання слід добрати 10—12 предметних картинок. Дитині пропонують розглянути кар­тинки протягом 1—2 хвилин, а потім назвати ті, що запам'я­талися.

Для розвитку дрібної моторики на заняттях можна використовувати ббудь-який природний матеріал: жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи. Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види. Поступово ускладнюють завдання, пропонуючи брати в праву руку, наприклад, горіх, а в ліву – жолудь.

Приблизний план корекційного заняття для дитини, яка має порушення опорно-рухового апарату і навчається за програмою загальноосвітньої школи

Вправа 1. Дитині пропону­ють покласти обидві руки на стіл. Одну, праву, стискають у кулак, а інша, ліва, — лежить вільно. По команді положен­ня рук змінюється: тепер на­впаки, ліву стискають у кулак, а права — вільна. Поступово темп прискорюється. Вправу краще виконувати під музику.

Вправа 2. Педагог домовляється з учнем, що якщо він скаже слово «земля», він повинен руки опустити вниз, якщо слово — «вода», витягнути вперед, слово «повітря» — руки підняти догори, слово «вогонь» — здійснюються оберти в променево-зап'яст­них суглобах.

Вправа 3. Перед дитиною .розкладають предметні карт­ки із зображенням фруктів і овочів. Дають по вазі і коши­ку. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик — овочі.

Вправа 4. Перед дитиною кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз, коли назване слово стосувати­меться ялинки, двічі — коли струмка.

Слова: дзвінкий, пухнаста, вічнозелена, веселий, говіркий, духмяна, чистий.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова: стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виклю­чити зайве слово.

Слова: масло, сир, вата, хліб, огірок.

Вправа 6. Дитині пропону­ють намалювати, як жовкне листя.

Дитячий церебральний параліч

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є збірним терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Церебральний параліч спричиняється порушенням розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Діти з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше досягають таких віх моторного розвитку, як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Спільним для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є складнощі контролю над свідомими рухами та координування роботи м’язів. Через це навіть простий рух є складним до виконання при ДЦП.

Церебральні паралічі можуть проявлятися підвищенням м’язового тонусу (гіпертонією або спастикою) або його пониженням (гіпотонією м’язів), неконтрольованими мимовільними рухами (гіперкінезами), порушеннями рівноваги, координації, утриманням положення тіла, що затрудняє оволодіння мовою розвиток ковтання, ходи, та багатьох інших функцій.

Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судомами, порушенням дихання, порушенням травлення та контролю за сечовиділенням і випорожненням кишечника, труднощами при прийомі їжі, частим карієсом, деформаціями скелету, проблеми зі слухом та зором, також в подальшому формують розлади поведінки та труднощі в навчанні.

Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до виражених грубих порушень функції.

Хоча вираженість вищезгаданих проблем може збільшуватися або зменшуватися протягом часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується.

Виділяють наступні типи церебральних паралічів

Спастичні (пірамідні) форми: Підвищення м’язового тонусу є визначальним симптомом цього типу. М’язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи є незграбними або неможливими

В залежності від того, яка частини тіла поражається спастичні форми ДЦП поділяються на: диплегію (обидві ноги), геміплегія (одна сторона тіла) або тетраплегія (все тіло). Спастичні форми є найпоширенішими і на них припадає біля 70-80 % випадків.

Дискінетична (екстрапірамідна) форма проявляється порушенням координації рухів. Виділяється два основних її підтипи:

Атетоїдна (гіперкінитична) форма проявляється повільними або швидкими неконтрольованими рухами, які можу проявлятися у будь - якій частині тіла. включаючи обличчя, рот та язик. Приблизно 10-20 % випадків ДЦП відносяться до цього типу.

Атактична форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнті з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухами, які вимагають тонкого контролю, як наприклад письмо. Така форма складає 5-10 % випадків ДЦП.

Змішані форми є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними або атактичними.

Багато осіб з церебральними паралічами мають нормальний, або вище середнього рівень інтелекту. Їхня здатність проявити свої інтелектуальні здатності може бути обмеженою через складності в спілкуванні. Всі діти з церебральними паралічами, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та логопедичній корекції.

Незважаючи на досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі залишаються важливою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо це відбувається за рахунок того, що більше недоношених дітей виживає. Зараз на тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних етнічних та соціо - економічних групах.

Недостатнє харчування – поширена проблема дітей з ДЦП

Нове дослідження проведене в Каліфорнійському Університеті на кафедрі ортопедичної хірургії показує, що недостатнє харчування – поширена проблема серед дітей з ДЦП. У „Журналі Педіатричної Ортопедії” нещодавно опублікували звіт про дослідження під назвою „Індекс маси тіла у ходячих пацієнтів з ДЦП”. За повідомленням, хоча ознаки недостатнього харчування спостерігаються у пацієнтів зі складними формами ДЦП, їх можна не помітити у пацієнтів з менш вираженими ураженням.

Метою цього дослідження було визначити, які серед ходячих пацієнтів з ДЦП ризикують потрапити до групи дітей з низьким індексом маси тіла – поширений показник недостатнього харчування. Серед серйозних наслідків недостатнього харчування: зниження сили м’язів, зниження імунітету і погіршення розумової діяльності.

У дослідженні взяло участь 75 пацієнтів, з яких 38 хлопчиків і 37 дівчаток, середній вік яких 8,11 років. В дослідження були включені лише пацієнти, які можуть самостійно пересуватися. Ретроспективний аналіз був проведений на основі даних про вік, стать, ріст, вагу, тип ДЦП і функціональний стан (рівень згідно з Системою класифікації за великими моторними функціями (GMFCS)). Також проведено дескриптивну статистику, двомірний і багатомірний регресійний аналіз.

Згідно дослідження, у пацієнтів з тетраплегією індекс маси тіла нижчий ніж у пацієнтів з диплегією і геміплегією. У пацієнтів, функціональний стан яких відповідає третьому рівню за GMFCS індекс маси тіла значно нижчий, аніж у дітей з першим і другим рівнями. Після проведення багатомірного регресійного аналізу за віком і статтю, виявилась залежність між низьким індексом маси тіла і тетраплегією.

„Недостатнє харчування – поширена проблема серед пацієнтів з ДЦП, яка призводить до серйозних захворювань багатьох систем органів” – підсумував один з авторів дослідження Б. Т. Філі. „Ми побачили, що серед амбулаторних пацієнтів з церебральним паралічем, ті, у кого нижчий функціональний статус чи тетраплегія, мають нижчий індекс маси тіла. Можна припустити, що навіть амбулаторним пацієнтам з ДЦП, у яких вищий функціональний статус загрожує недостатнє харчування”.

Симптоми дитячого церебрального паралічу.

  • Затримка досягнення таких віх розвитку як контроль голови, перевертання, досягання предметів рукою, сидіння без підтримки, повзання чи хода.
  • Утримання „дитячих” чи „примітивних” рефлексів, які нормально зникають через 3-6 місяців після народження.
  • Переважне використання однієї руки (праворукості або ліворукості) до віку 18 місяців. Це вказує на слабкість чи патологічний м’язовий тонус однієї сторони, і може бути одним з ранніх ознак ДЦП.

Клінічні прояви та проблеми, пов’язані з ДЦП можуть коливатися від дуже незначних до дуже виражених. Важкість проявів пов’язана з масивністю пошкодження мозку. Ці прояви можуть бути дуже незначними, помітними лише для професіоналів медиків, або можуть бути ясними і очевидними для батьків та інших оточуючих людей.

• Патологічний м’язовий тонус. М’язи можуть бути дуже тугими (спастичними) або надмірно розслабленими (гіпотонічними). Через підвищення тонусу кінцівки можуть знаходитися у незвичному та невигідному положенні. Наприклад, спастичні м’язи ніг можуть спричинити до перехрещення ніг, яке нагадує ножиці.

• Патологічні рухи: рухи можуть бути незвично різкими, раптовими або повільними та хробакоподібними. Вони можуть бути неконтрольованими або безцільними.

• Скелетні деформації: хворі на дитячий церебральний параліч часто мають вкорочення кінцівки на ураженій стороні. Якщо це не скоригувати хірургічним чином або за допомогою певного пристрою, це може спричинити до перекосу тазу та формування сколіозу (викривлення хребта).

• Контрактури суглобів: в пацієнтів з дитячим церебральним паралічем часто рухи в суглобах стають тугими, з обмеженою амплітудою рухів. Це спричиняється нерівномірним тиском (зусиллям) на суглоб різних м’язових груп за рахунок зміни їх тонусу та сили.

• Затримка розумового розвитку: деякі, хоча далеко не всі діти з ДЦП мають затримку розумового розвитку. Переважно, чим вираженіша розумова затримка, тим вищий загальний рівень інвалідності дитини.

• Судоми: Коло третини дітей з ДЦП мають судоми. Судоми можуть початися в ранньому віці або через роки після пошкодження мозку, яке спричинило церебральний параліч. Фізичні прояви судом можуть бути частково замаскованими патологічними мимовільними рухами особи з ДЦП.

• Проблеми з мовою: Мова частково залежить від рухів язика, губ та горла. Деякі особи з церебральними паралічами не можуть нормально керувати цими м’язами і таким чином не можуть нормально розмовляти

• Проблеми з ковтанням: Ковтання є дуже складною функцією, яка вимагає точної взаємодії багатьох груп м’язів. Пацієнти з ДЦП, які не можуть достатньо контролювати роботу цих м’язів будуть мати проблеми зі смоктанням, питтям, з прийомом їжі та контролем виділення слини. У них часто розвивається слинотеча. Це може супроводжуватися ризиком аспірації - вдихання в легені їжі або рідини через рот або ніс. Це може спричинити розвиток інфекції або навіть удушшя дитини.

• Втрата слуху: Часткова втрата слуху не є рідкісною при церебральних паралічах. Дитина може не відгукуватися на звуки або мати затримку розвитку мови.

• Порушення зору: Три чверті людей з церебральними паралічами мають косоокість(страбізм), тобто відхилення назовні або всередину одного ока. Це спричинено слабкістю м’язів, які контролюють рухи очей. Ці люди часто є близорукими. Якщо косоокість своєчасно не коригувати, вона з часом може спричинити серйозні проблеми зору.

• Проблеми з зубами: Люди з церебральними паралічами частіше мають карієс. Це викликано вродженими вадами зубної емалі, а також труднощами з чищенням зубів.

• Проблеми з контролем випорожнення та сечовипускання. Вони спричинені недостатністю контролю над роботою відповідних груп м’язів.

Коли звертатися за медичною допомогою

Якщо Ваша дитина народилася недоношеною, з низькою масою тіла, або перенесла певні ускладнення під час вагітності чи пологів за нею необхідно уважно стежити батькам та лікарям для виявлення ознак формування церебральних паралічів. Будь який з нижче вказаних симптомів є достатнім приводом щоб звернутися до вашого лікаря

  • Ваша дитина має судоми
  • Рухи вашої дитини виглядають незвичайно незграбними, ривкоподібними, некоординованими, або повільними та хробакоподібними
  • М’язи Вашої дитини виглядають надмірно напруженими, або, навпаки розслабленими і м’якими
  • Ваша дитина не кліпає очима у відповідь на голосний звук у віці одного місяця
  • Ваша дитина не повертає свою голову у напрямку звуку у віці 4 місяців
  • Ваша дитина не сягає рукою за іграшкою у віці 4 місяців
  • Ваша дитина не сидить без підтримки у віці 7 місяців
  • Ваша дитина не говорить слів у віці 12 місяців
  • Ваша дитина має явну право- чи ліворукість у віці до 12 років
  • Ваша дитина має косину (страбізм – одне око спрямоване всередину, чи назовні)
  • Ваша дитина не ходить, або ходить з тугою чи ненормальною походкою, як наприклад хода на пальцях

Це є лише деякі з найбільш очевидних симптомів які можуть вказувати на розвиток дитячого церебрального паралічу. Вам необхідно проконсультуватися з лікарем стосовно всіх проблем, які можуть бути спричинених недостатнім контролем над роботою м’язів та над рухами.

Кiлькiсть переглядiв: 1003

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.