Мовленнєве виховання дитини в сім’ї.

Поради логопеда

Відомо, що вся діяльність людини безпосередньо пов’язана з мовленням, яке вже з перших років життя відповідно впливає на цю діяльність.

Часто в дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовленнєвого виховання дитини в сім’ї. Батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їх мислення, тим ширші їх можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буде себе відчувати в спілкуванні та у взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже, батьки повинні постійно уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас дітей. Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів, послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще у дошкільному та у молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, сором’язливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті, невпевнені в своїх силах. Є батьки, які не надають належної уваги вадам мовлення, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матеріал(скоромовки), щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимога може викликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заїкання. Важливо правильно спілкуватись батькам із дітьми, уникати «сюсюкання». Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки, не змінювати слова. Батьки повинні спілкуватися з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутись за допомогою до логопеда.

Поради психолога

Завдання батьків – формувати в дитини безпосередній життєвий досвід пізнання предметів і явищ навколишнього світу. Досліджуючи предмети, порівнюючи їх між собою, дитина вчиться користуватися загальновживаними критеріями їх оцінки за кольором, формою, величиною – так званими сенсорними еталонами, без яких неможливо було б орієнтуватися в безлічі різноманітних предметів. Тому батькам варто організовувати так діяльність дитини, щоб їй постійно доводилося вивчати різноманітні властивості предметів та порівнювати їх за цими ознаками, аналізувати їх за складовими частинами, розвивати окомір, орієнтування у взаємному розміщенні предметів на площині чи в просторі та правильно вживати відповідні прийменники, вміння орієнтуватися за словесною інструкцією. Цьому сприяють ігри з пірамідками та матрьошками, вправи з геометричними фігурами, складання візерунків із мозаїки, цілого з окремих частин, ліплення з пластиліну, глини.

Батькам дитини з особливими потребами бажано пам’ятати, що їхнє головне завдання – не плутати власний життєвий світ зі світом своєї дитини, не заохочувати зайвої інтерференції, взаємопроникнення цих світів. Віра у свою дитину, у її майбутнє, повага до її потреб, мрій, планів, дій допомагають розвиткові дитячої ініціативи у світопобудові. Переростання інфантильної залежності від батьків завдяки довірливим стосункам, безоцінковому прийняттю, створенню зони особистісного розвитку поступово актуалізує в дитини потенціал власного життєтворення. Потреба в особистісному зростанні, що її закладено в кожній людині, є набагато могутнішою, ніж нам здається. Завдяки цій потребі рухатися, не зупинятися, виявляти всі свої потенції, розгортати здібності можна компенсувати неповноцінність, знайти нові шляхи саморозвитку.