Освітні аспекти

Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний, пізнавальний потен­ціал людини чи її здатність до навчання. Як правило, такі діти навчаються у спеціаль­них школах-інтернатах для глухих дітей, для дітей зі зниженим слухом, де вони діста­ють базову середню освіту, політехнічні знання і певну професійну підготовку. Школа має два відділення.

Комплектування кожного з них відбувається згідно зі ступенем зни­ження слуху і розвитку мовлення. Великого значення у цих школах набуває корекцій-на робота. Навчання здійснюється у класах, обладнаних спеціальною звукопідсилюючою апаратурою.

Програма і методи навчання відповідають можливостям дітей. Завдя­ки цим умовам слабочуючі не лише здобувають освіту, а й у них удосконалюється слух і успішно розвивається мовлення.

В окремих випадках за умови відповідного висновку психолого-медико-педагогіч-ної комісії діти з порушенням слуху можуть навчатися і в загальноосвітній школі (інтег­роване навчання). Щодо інтегрованого навчання осіб з вадами слуху до цього часу немає одностайної думки.

Всесвітня федерація глухих не рекомендує надавати допомогу будь-якому типу інтеграції цих осіб у масову школу, оскільки це не відповідає інтересам глухих і їхній всебічній підготовці.

Водночас було визнано, що глуха дитина може навчатися у масовій школі за умов:

- ранньої діагностики;

- нормального розвитку дитини;

- допомоги з боку батьків;

- наявності сурдопедагогічних засобів;

- готовності масової школи до прийому глухої дитини;

- ґрунтовного ознайомлення учителів з проблемою ураження слуху.

Цікавим видається той факт, що деякі країни фактично відмовилися від інтегрова­ного навчання таких дітей (Швеція, Данія). Інші, навпаки, відмовилися від спеціаль­них шкіл. Наприклад, в Італії глухі навчаються спільно з дітьми, які чують. При цьому останніх навчають мови жестів.

Є приклади інтегрованого дошкільного навчання цієї категорії дітей і в Україні. Так, поряд з індивідуальною формою інтегрованого навчання в деяких навчальних закла­дах (ЗОШ, середніх спеціальних, вищих) створено групи (класи) для дітей із сенсор­ною дисфункцією.

Однак діти з такими вадами потребують у школі спеціальної допомоги. їм надають­ся такі послуги:

- регулярні заняття з логопедом (отоларингологом, аудіологом);

-підбір слухового апарата чи інших підсилюючих пристроїв;

-послуги спеціального перекладача (для дітей, які користуються мовою знаків);

-вибір зручного місця в класі, щоб дитина могла читати по губах учителя і добре бачити субтитри навчальних відеофільмів;

-допомога "секретаря", який записує слова присутніх, що дає глухому учневі мож­ливість брати активну участь у навчальному процесі;

-оволодіння вчителем і однокласниками альтернативними системами спілкуван­ня, якими користується дитина з порушеним слухом (наприклад, мовою знаків);

-надання рекомендацій.

Люди з порушенням слуху можуть спілкувати ся за допомогою оральних чи ману­альних засобів. В оральному спілкуванні використовується мова, читання по губах, а також залишковий слух. Мануальне спілкування здійснюється через знаки (жестова мова). Можна також використовувати обидва методи одночасно.

Для дітей з. порушеним слухом розроблено багато корисних пристроїв і систем, зок­рема, текстові телефони (ТТ, ТТУ, ТДД). Вони дають можливість глухим людям спілку­ватися по телефону практично будь з ким.