Кіровоградська обласна психолого-медико-педагогічна консультація

Розширене засідання Рівнянської ШПМПК

Тема: «Діагностичні методи психолого-педагогічного вивчення дитини»

На початку 2016/2017 навчального року у Рівнянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІ ступенів відбулося розширене засідання ШПМПК разом з членами педколективу за темою: «Діагностичні методи психолого-педагогічного вивчення дитини».

Метою засідання стало поширення знань слухачів про загальні та специфічні закономірності психічного розвитку дітей, формування і виявлення психічних і розумових проявів кожного учня; необхідність домогтися пізнання цих закономірностей з умовою подальшої корекційно-виховної, відновлювальної роботи, спрямованої на подолання дефекту кожного учня зокрема.

На засіданні розглядались і вивчались такі питання:

1. Завдання і принципи психолого-педагогічної діагностики аномального розвитку дитини.

2. Проведення обстеження розвитку дитини за амнестичними даними та його оцінка.

3. Обговорення результатів вивчення особистості учнів в умовах колективу.

4. Складання педагогами та членами ШПМПК примірної характеристики учня спеціальної школи.

Хід засідання

1. Виявлення дітей з вадами в розвитку, їх диференційна діагностика, відбір у спеціалізовані освітні заклади є однією з важливих проблем, яка і повинна розв'язуватися постійно протягом шкільного навчання і виховання.

У визначенні ступеня первинних порушень у розвитку, виявлення індивідуально - типологічних особливостей дитини, важливість корекційно-виховного впливу, відбору у спеціальні освітні заклади важливого значення надається психолого - педагогічній діагностиці та застосуванню відповідних методик обстеження.

Як відомо, до оцінювання стану психолого-педагогічної діагностики вчені- дефектологи підходять комплексно: теоретично, методологічно та практично.

У теоретичному плані психолого-педагогічна діагностика грунтується на консультативних засадах, розроблених на досягненнях наукової думки, психолого - педагогічних дослідженнях, зміст яких охоплює відповідні методики та їх практичну реалізацію.

У методичному сенсі характерне встановлення діагностичних критеріїв у співвідношенні до їх теоретичного обгрунтування, принципових підходів до аналізу даних, способу їх оброблення й оцінювання результатів, а також кількісних і якісних показників.

У практичній реалізації психолого-педагогічної діагностики виявляються: методичні можливості діагностики; характерні відхилення в розвитку і диференціація вражень; зручність і простота у застосуванні та обробленні відповідних даних; умови обстеження; компетентність експериментатора, загальне оцінювання встановлення ним діагнозу.

У психолого-педагогічному обстеженні дитини повинні брати участь психоневролог або психіатр, педагог-дефектолог, психолог, хірург-ортопед, логопед, отоларинголог, офтальмолог.

Принцип системного підходу до діагностики вад розвитку дитини був свого часу визначений Л.С.Виготським, який вказував на взаємопов'язану систему первинних і вторинних дефектів. Для його реалізації необхідно чітко окреслити завдання дослідження, визначити відповідну систему діагностичних методик, які б могли забезпечити системне обстеження дитини.

Знання специфічних особливостей дають змогу уникнути помилок у важких, за диференціації, випадках.

Динамічне вивчення дитини передбачає якісний аналіз різних видів діяльності як самостійної, так і під керівництвом вихователя, що дає можливість визначити не тільки рівень актуального розвитку, але і зону найближчого розвитку дитини.

У тісному взаємозв'язку з принципом динамічного розвитку є принцип якісного аналізу даних, отриманих унаслідок діагностичного обстеження дитини. Принцип якісного аналізу даних розроблено недостатньо. Загалом він охоплює ставлення дитини до обстеження, способи виконання нею різноманітних завдань, ставлення до них, характер допущених помилок.

Слід відмітити, що під час обстеження дитини вкрай важливо зіставляти діагностичні відомості, поєднувати як кількісні, так і якісні дані, які перебувають у тісному взаємозв'язку.

Реалізація названих принципів потребує створення психолого-педагогічної служби в системі спеціальних освітніх закладів, спрямованої на ранню профілактичну діагностику, розвивальну, корекційно-реабілітаційну роботу з розумово відсталою дитиною.

2. Важливим аспектом обстеження дитини є її точний і докладний анамнез, на основі якого створюється відповідне враження про психофізичний стан дитини.

В етіології розвитку дитини спостерігається три групи захворювань: спадкові екзогенні, схильні до спадковості, набуті. Необхідно враховувати захворювання дитини як до, так і після народження. Особливе місце при цьому посідає сімейний анамнез, оцінювання взаємовідносин, що склалися між батьками (діагностика сім'ї). Його метою є виявлення негативних взаємовідносин між батьками, які є основною причиною "перекошеного" виховання і породжують нервово-психічні розлади в дитини. Потрібно враховувати вік батька та матері, їхню освіту, професію, економічний статус, знати, чи не були батьки близькими родичами.

Особливого значення набувають відомості про новонародженого: смоктальний рефлекс, асиметрія обличчя, травми голови, судоми та ін. Розмовляючи з батьками, можна дізнатися про хід психофізичного розвитку дитини (швидкий або ж повільний). Корисно порівнювати його з іншими дітьми, що є в сім'ї.

Під час обстеження важливо враховувати умови виховання, своєчасне виявлення причин, що призводять до труднощів у вихованні та навчанні. Відповідна корекційна робота може пом'якшити дефект, активізувати процес розвитку дитини, її пізнавальну активність як в умовах сім'ї, так і у спеціальних освітніх закладах.

Як відомо, поява розумово відсталої дитини в сім’ї пов'язана з тяжкими емоційними переживаннями батьків та родичів. У цьому разі батькам слід надати повну інформацію про особливості їхньої дитини, вказати на позитивні та негативні якості, її сильні та слабкі сторони. Цю інформацію повинен надавати спеціаліст-дефектолог (об'єктивна оцінка стану дитини, її здібності та можливості).

3. Вивчення особистості учня в умовах колективу повинно ґрунтуватися на знанні анатомо-фізіологічних, психічних, вікових та індивідуальних особливостей кожного. Найпершим завданням є вивчення анатомо-фізіологічних особливостей кожної дитини, особливостей перебігу у неї процесів вищої нервової діяльності в різних її видах.

Колективне виховання тісно пов'язане з удосконаленням органів відчуттів, зору, слуху, що глибоко впливає на розумовий розвиток та формування

характеру особистості учня.

Колективне виховання також пов'язане з трудовим і моральним вихованням учнів. Активність у трудовій діяльності багато в чому залежить від стану здоров'я, довкілля. Колективна діяльність сприяє розвитку та зміцненню таких якостей як воля, дисциплінованість, організованість.

Здійснення корекційно-виховного процесу в усіх видах діяльності потрібно трактувати як чітко визначену, взаємопов'язану систему, першою ланкою якої є вивчення особливостей кожної дитини, зокрема й колективу загалом. Розв'язуючи завдання корекційно-виховного процесу учнів, вихователь повинен здійснювати щоденний контроль за кожним вихованцем, його поведінки в колективі, своєчасно проводити профілактичні заходи, дотримуватися необхідних гігієнічних умов. Ніщо не повинно залишитися поза увагою вихователя.

Навіть незначні відхилення в самопочутті дитини повинні насторожувати вихователя. Треба обов'язково з'ясувати причину такого стану і вжити заходи для їх запобігання.

Вивчення індивідуальних особливостей учня в умовах колективу вимагає тривалих і систематичних спостережень. З цією метою вихователю слід вести щоденник спостереження за учнем, записуючи в ньому особливості поведінки вихованця, періодично узагальнюючи його результати. Коригуючи недоліки психофізичного розвитку, вихователь може змінити його в позитивний бік.

Загалом, цілісна, комплексна система повинна стати предметом вивчення особистості учня в умовах спеціальних освітніх закладів. Це врахування всіх аспектів діяльності, індивідуальних особливостей, природності, чітке дотримання правил, інтимності його вивчення. Цей процес повинен проходити в природних умовах. Змістом вивчення особистості є об'єктивні результати спостережень. Особливо це стосується завершального аналізу вивчення особистості, складеної на нього психолого - педагогічної характеристики за даними обстеження.

4. Примірна психолого-педагогічна характеристика на дитину-логопата (ПІП не вказується у зв’язку з нерозголошенням особистих даних про дитину).

Дитина народилась від першої вагітності. Пологи були затяжні із стимуляцією. Діагноз: ДЦП, набряк мозку, вроджена пневмонія. Дівчинка відставала в психомоторному розвитку. Ходити почала в два роки невпевнено з похитуванням. Судорожні напади з двох років. Дошкільний заклад не відвідувала. Постійно обстежується і проходить лікування неврологом, психіатром.

Батьки приділяють належну увагу вихованню, лікуванню дитини. Житлово- побутові умови задовільні. В сім'ї 3 дітей. З 2010 року А… навчається в Рівнянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІ ступенів.

Діагноз: F-70. Виражений розлад мови. ЗНМ II рівня. Дизартрія. Дитина- інвалід.

А… має порушення інтелектуального розвитку, знижений рівень пізнавальної сфери. Працездатність низька, швидко втомлюється і відключається. Увага нестійка, пам'ять слабка, уповільнене розуміння і виконання інструкції. Мислення конкретне, самостійно не встановлює причинно-наслідкові зв'язки, не узагальнює, не співставляє.

Словник бідний, пасивний, на рівні повсякденного вжитку. Має вади звуковимови і складової структури слів (ротацизм, шиплячий сигматизм). Мова лепетна, нерозбірлива. Спостерігається позитивна динаміка: словник збагатився, став розбірливим, засвоїла всі букви, читання поскладове. Через порушення координації рухів та дрібної моторики, письмо аграматичне, конфігурація букв невірна. Стан знань і навичок відповідає початковому рівню.

Учениця дотримується правил і норм поведінки. Адекватно реагує на зауваження. Доброзичлива, подільчива, любить ласку. Спостерігається порушення емоційно-вольової сфери, невідповідність стану сміху, плачу. Самооцінка завищена. З однолітками товариська, улеслива. Захоплюється сюжетно-рольовими, рухливими іграми. Трудові доручення, в міру можливостей, виконує задовільно, частково оволоділа навичками самообслуговування. Потребує похвали, заохочення, постійної індивідуально- корекційної допомоги і контролю.